Книга 1. Пісня вовка

Оксу було дванадцять років, коли тато дав йому дуже цінний урок: сказав, що Окс нічого не вартий і люди ніколи його не зрозуміють. Потім він пішов.

Оксу було шістнадцять, коли він зустрів на дорозі хлопчика, який усе говорив, і говорив, і говорив. Пізніше Окс дізнався, що хлопчик не розмовляв майже два роки до того дня, і що він був із сім’ї, яка переїхала до будинку в кінці провулка.

Оксу було сімнадцять, коли він дізнався таємницю хлопчика, і вона розфарбувала світ навколо нього червоним, помаранчевим і фіолетовим — кольорами Альфи, Бети й Омеги.

Оксу було двадцять три, коли в місті сталося вбивство й залишило діру в його голові та серці. Прагнучи помститися, хлопчик погнався за монстром із налитими кров’ю очима, залишивши Окса збирати уламки.

Минуло три роки з того фатального дня, і хлопчик повернувся. Тільки тепер він став чоловіком, й Окс більше не може ігнорувати пісню, що завиває між ними.

Книга 2. Пісня ворона

Гордо Лівінгстон ніколи не забував уроків, викарбуваних на його шкірі. Загартований зрадою зграї, яка покинула його, він шукав розради в гаражі у своєму крихітному гірському містечку, присягнувши ніколи більше не вплутуватися у справи вовків. Цього мало бути достатньо.

Так і було, доки вовки не повернулися, а з ними й Марк Беннетт. Зрештою, вони разом як зграя протистояли звіру… і перемогли. Тепер, через рік, Гордо знову став відьмаком зграї Беннеттів. Грін-Крік заспокоївся після смерті Річарда Коллінза, і Гордо постійно намагається ігнорувати Марка й пісню, що завиває між ними.

Але час спливає. Щось наближається. І цього разу воно підкрадається зсередини. Деякі зв’язки, якими б міцними вони не були, створені для того, щоб бути розірваними.

978-617-548-412-8, 978-617-548-495-1