Сміливо можна стверджувати, що сім новел Мілана Кундери, вперше об’єднані під спільною палітуркою 1968 року, задають настрій і тон усій подальшій творчості культового письменника. Нестерпна легкість, із якою автор препарує життя головних героїв новел, а також почуття й долі персонажів, що їх оточують, дає змогу сприймати цю прозу водночас невимушено і з філософським самозануренням, заразом необтяжливо і сумовито, комічно й поважно.

Часом видається, наче не має особливого значення, що обирати — правду чи брехню, любов чи зраду. Життя точиться поза цими категоріями, які не здатні суттєво на нього вплинути.